Попри втому та тягар повномасштабної війни, більшість громадян України демонструють готовність до тривалого спротиву агресору. Про це свідчать результати опитувань Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), які дозволяють оцінити громадські настрої щодо тривалості війни у динаміці.
Як змінювались настрої українців із 2022 по 2025 рік
У період із початку повномасштабного вторгнення до травня 2024 року частка тих, хто був готовий терпіти війну "стільки, скільки буде потрібно", залишалася стабільною — 71–73%. Ще 2–5% називали орієнтир у межах одного року, а 12–21% були налаштовані витримати кілька місяців або пів року.
Вперше суттєве зниження тривалого запасу міцності зафіксували між травнем і жовтнем 2024 року — тоді частка безстроково налаштованих впала до 63%, а у березні 2025 року — до 54%.
Однак уже в травні — на початку червня 2025 року ситуація почала змінюватися в позитивному напрямку: нині 60% українців заявляють, що готові терпіти стільки, скільки буде потрібно. Ще 6% готові витримати рік. Водночас 20% відповіли, що здатні протриматися кілька місяців або пів року, а 14% не змогли дати чіткої відповіді.
Регіональні відмінності: де українці найстійкіші
У всіх регіонах України у 2025 році зафіксоване зростання готовності до тривалого спротиву в порівнянні з березнем цього ж року, хоча загальний рівень є нижчим, ніж у 2024 році.
Захід, Центр і Південь — 60–62% опитаних готові терпіти стільки, скільки буде необхідно.
Схід України — найнижчий показник: 51%. Однак навіть тут більшість демонструє стійкість, і з березня 2025 року динаміка покращилася.
Варто враховувати, що опитування в кожному регіоні охоплювало обмежену кількість респондентів, тож можливі певні статистичні похибки.
Вік і готовність терпіти війну
Серед українців різного віку також простежується відносна єдність у налаштованості на довгу боротьбу. Незалежно від вікової категорії, понад половина респондентів заявляє про готовність терпіти війну стільки, скільки буде потрібно.
Це спростовує припущення про те, що старші люди підтримують війну активніше, а молодь — менш стійка через ризики мобілізації, втрату доходів та інші соціальні фактори.