Майно, набуте подружжям під час шлюбу, може стати об’єктом стягнення за певних умов. Українське законодавство визначає основні підстави для цього та залишає простір для судового тлумачення, що підтверджує практика Верховного Суду. Про це повідомляє Міністерство юстиції України.
Поняття та правовий режим спільної сумісної власності подружжя
Спільна сумісна власність подружжя регулюється Сімейним та Цивільним кодексами України. Відповідно до статті 60 СК, майно, набуте під час шлюбу, належить обом подружжям на праві спільної сумісної власності, навіть якщо один із них не мав власного доходу.
За частиною третьою статті 368 ЦК, майно, набуте під час шлюбу, є спільною власністю, якщо інше не передбачено договором або законом. При цьому, стаття 57 СК визначає виключення: майно, отримане за дарунком, спадком або кошти одного з подружжя, не входять до спільної власності.
Подружжя має рівні права на користування, володіння та розпорядження спільним майном, а будь-які угоди щодо нього повинні укладатися за взаємною згодою (статті 63 та 64 СК).
Укладення договорів одним із подружжя
Договір, укладений одним із подружжя, вважається дійсним, якщо він укладений в інтересах сім’ї. Якщо договір виходить за межі дрібного побутового, другий з подружжя може оскаржити його у суді. Для договорів, що потребують нотаріального посвідчення або державної реєстрації, згода другого з подружжя повинна бути письмовою та нотаріально засвідченою.
Підстави для стягнення майна подружжя
Стягнення може бути накладено на спільне майно, якщо:
Договір укладено одним із подружжя в інтересах сім’ї, а майно використано для потреб сім’ї (ст. 73 СК).
Відшкодується шкода, завдана кримінальним правопорушенням одного з подружжя.
Відповідно до практики Верховного Суду, за спільними зобов’язаннями подружжя відповідає усім своїм майном. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної власності, а поділ майна здійснюється незалежно від цього (статті 68–69 СК).
Солідарний характер відповідальності подружжя підтверджено Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 30 червня 2020 року, справа № 638/18231/15-ц). Другий із подружжя стає боржником лише за двох умов: договір укладено в інтересах сім’ї, і майно використане на потреби сім’ї (постанова від 07 жовтня 2020 року № 752/7501/18).
Якщо договір не укладено в інтересах сім’ї, стягнення можливе лише на особисте майно боржника та його частку у спільній власності. Кредитор може вимагати виділу частки в натурі або її продажу для погашення боргу (ст. 370–371 ЦК).
Таким чином, українське законодавство та судова практика забезпечують баланс між захистом прав кредиторів та збереженням спільного майна подружжя, визначаючи чіткі правила та винятки для стягнення.