Планування спадщини — це не лише про розподіл майна, а й про те, хто буде відповідальним за реалізацію останньої волі заповідача. У цьому процесі важливу роль відіграє виконавець заповіту — особа або організація, яка гарантує виконання заповіту відповідно до закону. Про це йдеться у матеріалі Міністерства юстиції України.
Хто може бути виконавцем заповіту?
Відповідно до статті 1286 Цивільного кодексу України, заповідач має право призначити виконавця свого заповіту. Виконавець може бути фізичною особою з повною цивільною дієздатністю або юридичною особою. Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, будь-хто з них може бути призначений виконавцем. Якщо ж спадкоємець один, виконавець може бути навіть особою, яка не є спадкоємцем за заповітом.
Важливо, що особа стає виконавцем лише за власною згодою — вона має підтвердити це письмово, або підписом на самому заповіті, або окремою заявою.
Призначення виконавця за ініціативою спадкоємців або нотаріуса
Якщо заповідач не призначив виконавця або призначена особа відмовилась чи була усунена, спадкоємці можуть самі обрати виконавця. Для цього вони подають нотаріусу нотаріально засвідчені заяви або укладають договір з потенційним виконавцем, що регламентує обсяг повноважень та винагороду.
Якщо спадкоємці не можуть домовитись, виконавець може бути призначений судом або нотаріусом (у сільських населених пунктах – уповноваженим органом місцевої влади).
Особливу увагу приділяють призначенню виконавця нотаріусом у випадках, коли заповідається майно малолітнім, юридичним особам, є заповідальні відкази, умови або коли потрібно управляти частками в бізнесі.
Основні повноваження виконавця заповіту
Виконавець зобов’язаний:
Охороняти спадкове майно від знищення чи пошкодження.
Повідомляти спадкоємців, кредиторів та відказоодержувачів про відкриття спадщини.
Вимагати виконання зобов’язань спадкодавця від боржників.
Управляти спадщиною.
Забезпечити отримання спадкоємцями часток спадщини згідно з заповітом.
Виконувати обов’язки, покладені на спадкоємців заповітом.
Повноваження виконавця підтверджуються свідоцтвом, яке видає нотаріус. Воно дає право діяти від імені виконавця у суді, державних органах, на підприємствах та інших установах.
Право на винагороду та компенсацію витрат
Заповідач може передбачити винагороду виконавцю у вигляді майна або грошей зі спадщини. Якщо винагорода не визначена, її розмір узгоджується між виконавцем і спадкоємцями, а в разі конфлікту — встановлюється судом.
Також виконавець має право вимагати відшкодування витрат, пов’язаних із охороною і управлінням спадщиною.
Контроль за виконанням заповіту
Спадкоємці мають право контролювати дії виконавця. Якщо серед спадкоємців є неповнолітні чи недієздатні особи, їхні інтереси захищають законні представники та органи опіки. Виконавець зобов’язаний надавати звіти про виконання заповіту.
У разі порушень виконавця можна оскаржити в суді протягом року.
Строки і припинення повноважень виконавця
Повноваження тривають до повного виконання волі заповідача, але можуть бути припинені раніше:
за рішенням суду;
у разі смерті виконавця;
якщо виконавець відмовляється від повноважень;
якщо спадкоємці відмовляються від спадщини;
у разі визнання заповіту недійсним.
Виконавець має повідомити спадкоємців про відмову і не може відмовитися, якщо це загрожує збитками спадкоємцям.
Висновок:
Виконавець заповіту — ключова фігура у процесі спадкування, яка забезпечує законне і справедливе виконання останньої волі заповідача. Правильний вибір виконавця та чітке визначення його повноважень допомагають уникнути конфліктів і забезпечують мирне врегулювання спадкових питань.