У складні періоди стосунків подружжя може потребувати часу та простору для переосмислення свого шлюбу. Закон України передбачає можливість встановлення режиму окремого проживання, що особливо важливо для сімей із дітьми. Це дозволяє уникнути різких змін у житті дітей і дає подружжю можливість прийняти зважене рішення щодо подальшого спільного життя. Про це повідомляє Міністерство юстиції України.
Встановлення режиму окремого проживання
Згідно з частиною першою статті 119 Сімейного кодексу України, суд може встановити режим окремого проживання у разі неможливості або небажання подружжя проживати разом. Ініціаторами можуть бути:
обидва подружжя за спільною заявою;
один із подружжя за особистим позовом.
Правові наслідки
Режим окремого проживання не припиняє прав та обов’язків подружжя, встановлених Сімейним кодексом або шлюбним договором. Однак з моменту встановлення режиму діють спеціальні наслідки:
майно, набуте під час окремого проживання, не вважається спільною сумісною власністю, за винятком майна, придбаного за рахунок попередніх сімейних накопичень;
дитина, народжена дружиною після десяти місяців від початку режиму, не визнається дитиною чоловіка без офіційного встановлення походження.
Припинення режиму
Режим окремого проживання припиняється:
після поновлення сімейних відносин;
за рішенням суду за заявою одного з подружжя.
Судова практика
Пленум Верховного Суду України підкреслив, що інститути окремого проживання та розірвання шлюбу мають самостійний характер. Суд розглядає встановлення режиму окремого проживання як засіб врегулювання фактичних взаємин подружжя, а не формальний спосіб вирішення майнових спорів.
Рішення суду ґрунтується на реальній необхідності тимчасової сепарації, враховуючи інтереси обох сторін та дітей. Це гарантує, що режим окремого проживання використовується як інструмент для обдуманого управління сімейними відносинами, а не для формального оформлення правових процедур.