Під час розпорядження власним майном громадяни часто стикаються з вибором між заповітом, спадковим договором та договором дарування. Хоч ці правочини здебільшого потребують нотаріального посвідчення (за винятком окремих випадків дарування), вони відрізняються моментом переходу права власності, умовами його набуття та можливістю оскарження в суді. Про це повідомляє Міністерство юстиції України.
Міністерство юстиції України роз’яснює особливості кожного з цих правочинів та їх застосування у різних життєвих ситуаціях.
Заповіт
Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Його можна скласти лише особисто, через представника це законодавством не передбачено. Заповіт набирає чинності після смерті заповідача та відкриття спадщини, а до цього моменту майно залишається у власності спадкодавця, який може у будь-який час змінити або скасувати документ без повідомлення спадкоємців.
Існують різні види заповіту: звичайний з умовою, секретний та заповіт подружжя. Посвідчити заповіт можуть, зокрема, командир військової частини, головний лікар або його заступник, капітан судна під прапором України та інші уповноважені особи.
Договір дарування
Дарування — це двостороння угода, за якою дарувальник безоплатно передає майно іншій особі. Договір може бути письмовим (особливо щодо нерухомості та значного майна) або усним (для дрібних побутових речей).
Важлива особливість договору дарування полягає в тому, що він може передбачати обов’язки для обдаровуваного, наприклад, передати майно третій особі, виплатити ренту або утримуватися від певних дій. У разі порушення цих обов’язків дарувальник має право вимагати розірвання договору та повернення дарунка або відшкодування його вартості.
Право власності за договором дарування виникає з моменту передачі майна або нотаріального посвідчення, залежно від предмета угоди.
Спадковий договір
Спадковий договір поєднує елементи заповіту та договору: набувач зобов’язується виконати певні дії за розпорядженням відчужувача, наприклад, догляд або утримання, а після смерті відчужувача отримує право власності на майно.
Варто враховувати, що заповіт щодо майна, яке вже охоплено спадковим договором, є нікчемним. Позов про розірвання спадкового договору у разі невиконання умов може подати як відчужувач, так і набувач.
Основні відмінності
Момент набуття права власності залежить від обраного правочину. За договором дарування майно переходить у власність обдаровуваного одразу після передачі або нотаріального посвідчення. У спадковому договорі право власності виникає лише після смерті відчужувача. У випадку заповіту майно стає власністю спадкоємців після смерті заповідача та спливу шестимісячного строку.
Що стосується зобов’язань сторін, заповіт не накладає обов’язків на спадкоємців до смерті заповідача. Спадковий договір передбачає виконання умов відчужувача, а договір дарування може включати обов’язки для обдаровуваного.
Можливість скасування також різниться: заповіт можна змінити чи скасувати у будь-який момент, спадковий договір — лише через суд, а дарування може бути скасоване або відшкодоване у разі невиконання умов договору.
Вибір між заповітом, спадковим договором та договором дарування залежить від мети власника майна. Якщо він хоче зберегти контроль над майном до кінця життя — доцільно скласти заповіт. Якщо важливо закріпити обов’язки майбутнього спадкоємця, наприклад, забезпечити догляд чи інші дії, варто обрати спадковий договір. Якщо мета — негайне відчуження майна, оптимальним буде договір дарування.