Пожертва — це не лише акт доброї волі, а й юридичне зобов’язання, яке потребує чіткої правової форми. В Україні пожертва регулюється Цивільним кодексом, зокрема статтею 729, яка визначає її як дарування майна — як рухомого, так і нерухомого, включаючи гроші й цінні папери — з конкретною метою для визначених осіб (стаття 720 ЦК). Про це повідомляє Міністерство юстиції України.
Сторонами договору можуть бути фізичні чи юридичні особи, а також держава, Автономна Республіка Крим чи територіальні громади. Укласти договір пожертви може як сама особа, так і її представник за нотаріально посвідченим дорученням. Важливо: опікуни, батьки чи усиновлювачі не можуть розпоряджатися майном дітей або підопічних у формі пожертви.
Основні відмінності пожертви від дарування
Хоча до пожертви застосовуються загальні правила договору дарування, існують принципові відмінності:
Цільовий характер. Пожертва передається виключно для наперед визначеної мети, і пожертвувач має право контролювати її використання.
Момент укладення. Договір пожертви вважається укладеним із моменту фактичного прийняття майна, а не просто досягнення згоди, як у даруванні.
Права пожертвувача
Згідно зі статтею 730 ЦК, пожертвувач має право контролювати, як використовується пожертва. Якщо вона використовується не за призначенням, він або його правонаступники можуть вимагати розірвання договору. Якщо використання за первісною метою стало неможливим, змінити ціль можна лише за згодою пожертвувача або рішенням суду у разі його відсутності.
Форма договору пожертви
Залежно від типу майна, форма договору може бути:
Усною — для предметів побутового призначення.
Письмовою з нотаріальним посвідченням — для нерухомості, пожертви на майбутнє чи цінного рухомого майна.
Письмовою та нотаріально посвідченою — якщо йдеться про валютні цінності на велику суму.
Недотримання належної форми може призвести до нікчемності договору.
Благодійна пожертва: особливості
Окрему увагу варто приділити благодійній пожертві, яка регулюється Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Вона також є безоплатною передачею майна, але виключно для досягнення благодійної мети.
Учасники процесу:
Благодійник — фізична або юридична особа, яка надає допомогу добровільно.
Бенефіціар — той, хто отримує допомогу (фізособа, НПО, громада).
Благодійна пожертва може передаватися з умовами (відкладальними або скасувальними), але вони не повинні суперечити законодавству. Благодійник має право контролювати використання пожертви та навіть змінити бенефіціара у випадку порушення умов.