Спадкування – це передача прав та обов’язків померлої особи її спадкоємцям. Воно може здійснюватися за законом або за заповітом. Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи щодо її майна після смерті. Про це повідомляє Міністерство юстиції України.
Згідно зі статтею 1235 Цивільного кодексу України, заповідач може призначати спадкоємців на власний розсуд та позбавляти права на спадкування осіб за законом. Проте він не може позбавити права на спадщину тих, хто має право на обов’язкову частку.
Нотаріус при посвідченні заповіту зобов’язаний роз’яснити заповідачу статтю 1241 Кодексу про обов’язкову частку у спадщині. При видачі свідоцтва про право на спадщину перевіряється коло осіб, які мають право на таку частку.
Хто має право на обов’язкову частку:
малолітні та неповнолітні діти спадкодавця;
повнолітні непрацездатні діти;
непрацездатний вдова або вдівець;
непрацездатні батьки;
усиновлені особи, якщо вони малолітні, неповнолітні або непрацездатні.
Обов’язкова частка становить половину від частки, що належала б цим особам при спадкуванні за законом. Її розмір може коригувати суд з урахуванням сімейних стосунків та інших важливих обставин.
До обов’язкової частки зараховується вартість домашнього майна, заповідального відказу та інших речей чи майнових прав, які перейшли спадкоємцю. Важливо, що при визначенні частки враховується весь склад спадщини, включно з банківськими вкладами та іншими активами.
Спадкоємець може відмовитися від обов’язкової частки, подавши заяву нотаріусу. Обмеження, встановлені заповітом, застосовуються лише до частини майна, що перевищує обов’язкову частку.
Якщо права спадкоємців порушуються, вони можуть звертатися до суду. Суд може визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину лише щодо обов’язкової частки.
Особи, які не мають права на спадкування:
ті, хто умисно позбавив життя спадкодавця чи його спадкоємців;
особи, що перешкоджали скласти або змінити заповіт;
батьки після дитини, щодо якої були позбавлені батьківських прав;
особи, що ухилялися від утримання спадкодавця;
подружжя, шлюб яких визнаний недійсним;
особи, що ухилялися від надання допомоги спадкодавцю у безпорадному стані.
Таким чином, закон гарантує обов’язкову частку у спадщині для малолітніх, непрацездатних та інших спадкоємців першої черги, незалежно від заповіту. Водночас існують чіткі умови, за яких спадкоємець може бути усунений від права на спадкування.