Спадкове майно часто включає не лише грошові активи чи нерухомість, а й об’єкти, які потребують постійного догляду, збереження та юридичного супроводу. Це можуть бути житлові будинки, приватні підприємства, цінні папери, земельні ділянки, а також сільськогосподарські тварини. Щоб запобігти псуванню майна, втраті його призначення або зниженню вартості, законодавство України передбачає можливість призначення управителя спадщини. Про це повідомляє Міністерство юстиції України.
Законодавча основа управління спадщиною
Встановлення управління спадковим майном регламентується статтею 1285 Цивільного кодексу України, статтею 61 Закону «Про нотаріат» та відповідними нормами Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Ці нормативні акти дозволяють призначити особу, яка буде здійснювати управління спадщиною до появи спадкоємців або до офіційного прийняття спадщини.
Хто може бути управителем спадщини?
Управителем спадщини може бути фізична особа з повною цивільною дієздатністю або юридична особа. Нотаріус або, у сільських населених пунктах, посадова особа органу місцевого самоврядування призначає управителя серед спадкоємців, виконавців заповіту, або ж укладає договір з іншою особою.
Якщо спадкоємців або виконавців заповіту немає, а спадщиною є земельна ділянка, управління нею покладається на місцеву сільську, селищну або міську раду.
Повноваження управителя
Особа, яка управляє спадщиною, має право здійснювати всі необхідні дії для збереження майна, підтримання його в належному стані, а також отримувати винагороду за виконання цих обов’язків. Важливо, що передача майна в управління не означає перехід права власності до управителя — він лише діє на користь спадщини.
Процедура укладання договору на управління спадщиною
Договір укладається нотаріусом відповідно до вимог Цивільного кодексу України. У ньому може бути передбачена скасувальна обставина — умова, за якої права та обов’язки можуть припинитися.
Текст договору формується без використання спеціальних нотаріальних бланків і містить опис спадкового майна. Договір не реєструється в реєстрі нотаріальних дій, але заноситься до Книги обліку договорів на управління спадщиною.
Нотаріус також перевіряє, чи належало майно спадкодавцю на момент відкриття спадщини, і це підтверджується відповідними документами, якщо такі є.
Припинення договору управління спадщиною
Дія договору припиняється у разі прийняття спадщини спадкоємцями. Нотаріус повідомляє управителя про припинення правочину.
Якщо спадкоємців немає, вони відсутні за законом і заповітом, або всі відмовилися від спадщини, договір діє до рішення суду про визнання спадщини відумерлою.
Таким чином, управління спадковим майном — це важливий правовий механізм, який забезпечує збереження цілісності майна до моменту, поки спадкоємці не приймуть спадщину або не визначать свого управителя. Цей інструмент допомагає уникнути знецінення та втрат, що можуть виникнути через бездіяльність у складних спадкових ситуаціях.