Телескоп Джеймса Вебба (JWST) зафіксував приголомшливу сцену: потік матерії від молодої зірки, відомий як Herbig-Haro 49/50 (HH 49/50), ідеально співпав у кадрі з далекою спіральною галактикою - пише NASA. Це створило захопливий космічний пейзаж, який вражає навіть досвідчених астрономів.
Що таке Herbig-Haro об'єкти?
Об'єкти Herbig-Haro — це сяючі хмари газу та пилу, що формуються навколо новонароджених зірок. Вони виникають, коли струмені заряджених частинок, викинутих молодими світилами, стикаються з навколишнім матеріалом на величезних швидкостях, утворюючи ефектні світлові хвилі.
HH 49/50 розташований у комплексі Чамелеон I — одному з найближчих до Землі зоряних регіонів, багатому на молоді сонцеподібні зірки. Це місце нагадує ту середу, в якій мільярди років тому зародилася наша Сонячна система.
🚀 Вражаючі швидкості та походження HH 49/50
Вперше цей зоряний потік був виявлений у 2006 році телескопом Spitzer, але лише зараз його вдалося розгледіти у деталях. Виявилося, що HH 49/50 мчить від Землі зі швидкістю від 100 до 300 км/с!
Джерелом цього потоку є протозірка CED 110 IRS4, що розташована приблизно за 1,5 світлових роки від HH 49/50. Вона ще молода (всього від кількох десятків тисяч до мільйона років) і продовжує нарощувати масу, поглинаючи матеріал з навколишнього диска.
У процесі зореутворення частина цього газу спрямовується уздовж магнітного поля зірки та викидається у вигляді потужних струменів, що формують такі явища, як Herbig-Haro 49/50.
Телескоп Джеймса Вебба розкрив таємниці «Космічного торнадо»
Через свою закручену форму HH 49/50 отримав неофіційну назву "Космічний торнадо". Телескоп Spitzer не міг чітко показати структуру об’єкта, але JWST змінив ситуацію.
За допомогою своїх інфрачервоних камер NIRCam та MIRI, JWST зафіксував:
Сяючі молекули водню та окису вуглецю, нагріті зоряними струменями (відображені на зображенні у помаранчевих і червоних тонах).
Детальні дуги розжареного газу, що дозволили простежити шлях потоку до його джерела — CED 110 IRS4.
Загадкові відхилення та ефект прецесії
Вчені звернули увагу на незвичайну особливість: частина потоку біля його вершини не вписується у загальну картину. Є кілька можливих пояснень:
Це другий потік, не пов’язаний із HH 49/50, який випадково наклався на зображення.
Основний потік починає руйнуватися, змінюючи свою форму.
Протозірка демонструє ефект прецесії — поступове зміщення напрямку потоку через її коливання.
Відкриття, що допомагає розгадати нашу історію
Спостереження JWST дозволяють заглянути у процеси зореутворення, що, можливо, відбувалися і при формуванні нашого Сонця. Подальші дослідження допоможуть розкрити нові таємниці народження зірок та їх впливу на галактичні структури.